Помилки батьків, обумовлені страхом.

Багатьом із нас батьки в дитинстві щось забороняли. Іноді ми чули слово «ні» занадто часто.

Але через роки, коли в нас з'являються власні діти, ми починаємо розуміти своїх батьків. Виховувати дітей – непроста справа. Батьки можуть бути доброзичливими й безмежно любити своїх дітей, але з почуття страху використовують неправильні моделі поведінки. Намагайтеся не вдаватися до таких моделей поведінки у поводженні з дітьми.

1. Надмірна опіка. Тривожні новини й фобії тримають багатьох батьків у страху. Проте життя триває. Коли страх спрямовує наші дії, він зводить нанівець наші добрі наміри. Занепокоєння за дитину перетворюється на контроль, нагляд за нею – на стеження, а захист – на надмірну опіку. Іноді через надмірну опіку в батьків виникає спокуса не випускати дитину з дому, але це пригнічує її. Якщо ви не даєте дитині гратися на майданчику з іншими дітьми, ходити на Дні народження тощо, вона не зможе розвинути навички спілкування, які їй вкрай необхідні. Дозволяйте дитині спілкуватися з однолітками.

2. Заборони за замовчуванням. Батьки часто дивуються: «Коли вже дитина почне розуміти слово «ні»?» Якщо ви час від часу забороняєте щось дитині, це вчить її розрізняти, яка поведінка є допустимою, а яка – ні. Але коли дитина дорослішає, батьки використовують слово «ні» за замовчуванням. Дитина починає відчувати, що будь-які розмови з приводу заборонених речей марні. Це стає перешкодою у спілкуванні дитини з батьками. Крім того, у таких випадках дитина отримує сигнал, що її аргументам і поняттям про правильне й неправильне не можна довіряти.

3. Обмеження дитини в усьому. Як говорить прислів'я, одна голова добре, а дві – краще. Якщо ви будете радити дитині, що зробити в тій чи іншій ситуації, то допоможете їй давати раду проблемами. Але якщо ви робитимете це постійно, то будете обмежувати дитину. Навіть якщо вашій дитині ще не виповнився й рік, ви повинні зрозуміти, що вона – окрема людина, а не частина вас. Їй необхідно виражати свою самостійність, щоб навчитися вирішувати життєві проблеми. Ви повинні якомога частіше говорити дитині фразу: «Тобі самій під силу це зробити». Коли дитина намагається залізти на диван, не втручайтеся. Не допомагайте їй, просто підстрахуйте, якщо дитина не втримається. Дитину потрібно мотивувати робити все самостійно. Дозволяйте дитині робити помилки, не вимагайте від неї ідеальних дій.

4. Постійна підозрілість. «Що в тебе в руці?» «Що ти жуєш?» «У дитячій кімнаті тихо вже десять хвилин. Що там відбувається?» Зрозуміло, виховання маленької дитини потребує від батьків особливої пильності, гострого слуху й зору. Але виховання дітей повинно змінюватися в міру їх зростання. Так, дорослішаючи, діти можуть хитрувати та вдаватися до брехні. Але це не означає, що вони завжди мають на меті погані цілі. Наприклад, якщо ваша донька-підліток говорить вам, що погано почувається, це зовсім не означає, що вона завагітніла. Іноді діти зустрічають вороже навіть невиражені підозри батьків. Вони отримують сигнал, що схвалення батьків можуть отримати тільки тоді, коли виконують їхні вказівки. Це може сформувати в них страх не виправдати очікувань. У майбутньому в них може виникнути схильність у всьому поступатися й намагатися сподобатися іншим. Таких моделей поведінки буває дуже складно позбутися.

5. Дотримання застарілих ідеалів. Напевно, наші батьки теж думали, що виховують нас не так добре, як виховували їх. Хвилюватися про дотримання культурних норм у вихованні дітей – цілком нормально. Ми прагнемо виховати своїх дітей відповідно до ідеалів, які перейняли від попередніх поколінь. Тому постійно ставимо собі запитання: чи не занадто ми суворі з нашими дітьми? Чи не занадто їх балуємо? Чи достатньо підтримуємо їх? Чи достатньо ми спілкуємося зі своїми дітьми й висловлюємо їм свою любов? Дозволяйте собі бути різними зі своїми дітьми. У деяких ситуаціях найкраще підійде роль суворого наставника, а іноді можна й дати вихід своїй внутрішній дитині та трохи розважитися.

 

 


Міжнародний День Землі(раскраски)


Насильство в сім'ї. Як захистити себе та родину


















 


ПОХВАЛА

 

Нашим дітям дуже важливо чути похвалу і від батьків, і від педагогів. У цій статті зібрані деякі ідеї як похвалити дитину. Відомо, як окрилює і додає сил похвала і я щиро сподіваюсь, що у вас є приводи частенько окриляти своїх діток, а звичне “Молодець” можна перетворити на щось більш цілеспрямоване.

Тому ось список із 25 альтернатив слову “Молодець” й кілька ідей про те, коли їх використовувати.

Дякуйте дитині, пояснюючи, чому ви вдячні, за які саме дії:

  • Дякую за допомогу з …

  • Урок/сніданок/стрибок набагато кращий, коли ти … Дякую тобі!

  • Я дуже ціную те, що ти …

  • Дякую, що зробив це … це означає, що я / ми можемо зараз …

Зробіть спостереження за фактами – просто скажіть, що ви бачите, без емоцій або суджень:

  • Чудово! Ми зробили це разом!

  • Оце Так! Ти побудував будинок / намалював котика тощо.

  • Ти зробив це самостійно!

  • Ти зробив це й те, а потім ще й ось це!

  • Як багато використано фарб / блоків / стрічок тощо.

  • Ти зробив це дійсно великим / маленьким / кольоровим / складним тощо.

  • Це забрало так багато часу, але ти впорався!

Заохочуйте – продовжувати навчання, займатися в гуртку, задаючи питання про те, що ви бачите, одночасно визнаючи дитячі зусилля:

  • Яка краса! Як ти це зробив?

  • Ти зробив це, а що ти будеш робити зараз?

  • Ти можеш розповісти мені про це?

  • Яка твоя улюблена частина?

  • Як ти це вигадав?

Покладіть почуття на слова – поясніть, що змушує вас відчувати, допоможіть вашим дітям помітити, як їх дії змушують інших відчувати і визнавайте власні почуття своїх дітей.

  • Мені дуже подобається це робити разом з тобою.

  • Я люблю дивитися, як ти досліджуєш / допомагаєш своїй сестрі / граєш в футбол тощо.

  • Я так пишаюся тобою, щодня, незалежно від обставин.

  • Подивись, як щасливий твій друг, коли ти ділишся / допомагаєш тощо.

  • Ти не зупинився, навіть коли це було важко!

  • Ти виглядаєш таким щасливим, що все вийшло!

  • Мені дуже подобається хід твоїх думок.

  • Тобі й самому добре, коли ти займаєшся спортом / розумієш правило тощо.

Нічого не кажіть – нам не потрібно хвалити кожну маленьку дію або заповнювати кожну хвилину. Достатньо сидіти й спостерігати за дітьми, які захоплені власними досягненнями:

  • Не кажіть нічого – просто посміхніться!

Тільки розширивши зміст слова “Молодець”, кажучи те, що ви справді маєте на увазі, ви не помітите часу та зусиль, необхідних для того, щоб розповісти вашій дитині, як ви себе почуваєте, наскільки втомлені або бадьорі, або наскільки ви вдячні, тому що це буде справжнім.


 

 




Помилки батьків при бесідах з дошкільниками

 

Коли ви сідаєте, щоби порозмовляти з вашим дошкільням навіть просто про те, як пройшов його день, – знайте: є правильна й неправильна моделі проведення бесіди. І якщо ви будете використовувати неправильну, ваша розмова, швидше за все, зайде у глухий кут.

Дуже важливо розмовляти з дітьми так, щоб вони могли висловлювати свої думки й точку зору. Повноцінні бесіди з дитиною з раннього віку допомагають батькам і малюку бути співзвучними й добре розуміти один одного, отже, краще підготуватись до бурхливих і неспокійних днів його юності.

Експерти пропонують свої поради про те, як уникнути найбільш поширених помилок, яких припускаються батьки в бесідах з дітьми.

Коли дитина в рот води набрала

  • Батько: «Як твої справи сьогодні в садку?».
  • Дитина: «Добре».
  • Батько: «Що ви робили?».
  • Дитина: «Нічого».
  • Батько: «Ви були на вулиці?».
  • Дитина: «Так».
  • Батько: «З ким ти грався?».
  • Дитина: «Не пам'ятаю. Ні з ким».

Звучить знайомо? Дитина, яка безупинно розповідає про свого уявного друга або годинами переказує сюжет улюбленої книги, раптово втрачає дар мови в той момент, коли ви хочете дізнатися про те, як пройшов її день.

Такий формальний обмін репліками часто стає розчаруванням і для батьків, і для дитини. Поширений помилковий погляд на ситуацію полягає в тому, що діти можуть сидіти, як дорослі, і розмовляти віч-на-віч, не відволікаючись на сторонні предмети. Реальність відрізняється не тільки для дітей, а і для більшості дорослих.

Ось три найбільш поширені помилки, які роблять батьки в розмові з дітьми дошкільного віку:

  • Перетворюють бесіду на допит із пристрастю. Ніхто не любить, коли його намагаються допитувати. Імовірно, найгіршими є запитання, які починаються зі слів «Чому ти...?».
  • Ставляться до дітей, як до своїх зменшених копій. Батьки, як правило, вважають своїх дітей маленькими дорослими людьми з добре розвиненими навичками спілкування. Якщо ваш малюк сердитий на вас, тому що ви занадто багато й довго працюєте, він не скаже: «Мамо, ти була відсутня дуже довго, і тепер у нас не залишилося часу на те, щоби пограти удвох. Знаєш, мені всього чотири роки, тому я не зовсім розумію, що таке відстрочене задоволення». Замість цього малюк буде просто хникати.
  • Грають у супергероїв. Коли наші діти схвильовані й засмучуються, ми схильні вирішувати їх проблеми замість них. Малюки ж сприймають нашу поведінку як підтвердження того, що вони не у змозі вирішувати свої проблеми самостійно.

Правильна модель спілкування батьків

Так що ж робити батькам? Будьте тут і зараз, поруч з вашою дитиною. Найпростіший спосіб залучити дитину до розмови – це робити разом з нею те, що вона любить: плавати, грати в настільну гру, рибалити або просто гуляти у дворі. І, звісно, бути при цьому максимально терплячими.

Спочатку батькам треба перечекати деяке усне нерозуміння, особливо якщо ви й ваша дитина до цього моменту не часто спілкувались один з одним. Терпляче поставтесь до її мовчання. Навіть якщо ви вже добрих півгодини прорибалили в тиші, знайте, що ви вже досягли значно більшого, ніж якби дошкуляли дитині словами. Так, без усяких слів, ви промовисто даєте їй зрозуміти: «Я поруч з тобою зараз і буду поруч, коли мовчання закінчиться».

Уникайте ставити запитання з очевидною відповіддю. Замість того щоби спитати: «Це образило тебе?» спробуйте сказати: «Так, мене б це образило». Це дасть дитині можливість відповісти, не вдаючись до захисної пози. Крім того, вам принесуть більше користі «гм» і «так», тому що вони відображають розуміння проблем дитини краще, ніж ваші запитання.

Опустіться до рівня зросту дитини. Коли ви розмовляєте або граєтеся з нею, набагато корисніше встати на коліна або сісти навпочіпки й опинитись на рівні зросту дитини, обличчям до обличчя. Якщо дитина засмучена від невдалих спроб пояснити вам що-небудь, допоможіть їй, називаючи й визнаючи її почуття: «Це так сумно! Це була твоя улюблена іграшка».

Читайте книги разом та обговорюйте їх зміст. Це допоможе збільшити словниковий запас вашої дитини, дасть вам обом матеріал, на який можна посилатись пізніше. Наприклад, ви можете сказати: «Пам'ятаєш, як паровозик засмутився, коли всі діти пішли гратися з дівчинкою? Може, тебе теж засмутило, що твій друг Сашко грався з іншими дітьми, а не з тобою?».


Чи повинна дитина ділитися своїми речами

 

        Ганна, мати двох дітей, згадує про своє дитинство: «Кожного разу, коли батьки давали мені цукерки, мені доводилося ділитися зі своєю сестрою. Мама говорила, що ділитися приємно, але я була впевнена у протилежному, адже тоді в мене залишалася лише половина цукерок ». Неважливо, чим доводиться ділитися дитині - їжею, іграшками або чим-небудь іще. Якщо вона змушена робити це за вказівкою батьків, то в неї з'являється відчуття втрати або обмеження, а не радості.

        Справжня щедрість дитини проявляється у сферах, які ми не помічаємо або не схвалюємо. Дитина може запропонувати гостю залишитися, коли ми вважаємо, що йому час іти. Діти сприймають їжу в чиємусь будинку як свою власну. Вони легко обмінюються один з одним одягом, люблять дарувати подарунки, обійми й любов.

    Діти щедрі, але так само, як і в дорослих, у них є речі, якими вони не люблять ділитися. Тому, коли батьки хочуть, щоб малюк поділився цими речами з кимось, це доречніше було б назвати словом «віддавати», а не «ділитися».

           Якщо ви бачите, що сусідські діти з задоволенням діляться іграшками чи солодощами, вам може здатися, що ви неправильно виховуєте своїх дітей. Але ви не зробили нічого поганого. За рідкісними винятками, діти діляться своїми речами для того, щоб порадувати батьків і виправдати їх очікування. Діти можуть почуватися переляканими, а не щедрими, у той час як батьки помилково вважають, що вони люблять ділитися.

                   Дорослі не діляться, так чому ж діти повинні це робити?

            Діти швидко засвоюють прийняті в сучасній культурі формули: «Я - те, що я маю» і «Ніхто не має права брати те, що належить мені». Підтвердження цьому ми бачимо всюди: в одязі, який ми носимо, у будинках, автомобілях, якими ми володіємо, у наших діях і фінансових амбіціях. Коли хтось чіпає нашу машину, спрацьовує сигналізація. Коли хтось намагається вкрасти наші речі, ми звертаємося в поліцію. Ми оформляємо купу документів, щоб довести, що наш будинок дійсно належить нам.

             Ми живемо в суспільстві, у якому наша власність визначає нас самих. Тому ми не схильні ділитися або ділимося тільки з близькими людьми. Власність дає нам силу: ми самі вибираємо, з ким ділитися. Так само й діти хочуть вільно вибирати, чим, коли та з ким ділитися. Батьки повинні дати дитині вибір: ділитися чимось чи залишити річ собі. Дитина ще не здатна жертвувати своїми інтересами заради когось. І ця здатність у неї так і не розвинеться, якщо вона буде діяти з примусу батьків.

       Пам'ятайте, що малюк учиться на нашому прикладі, а не на наших повчаннях. Тому вказівка «поділися з братом» учить дитину двох речей:

  • Указувати іншим, що робити, незалежно від їх почуттів і потреб (саме так ви спілкуєтеся з дітьми).
  • Ігнорувати свої потреби та дотримуватися інструкцій.

Ні те, ні інше не допоможе малюкові стати впевненим у собі й навчитися діяти з власної волі.

                     Як реагувати на небажання дитини ділитися

           Якщо ви змушуєте дитину робити що-небудь проти її волі, це не допоможе їй стати успішною. Навпаки, дитина може довгий час відчувати втрату, збентеження й неможливість діяти самостійно. Тому, якщо в неї є потреба володіти тим, що їй належить, краще дозволити їй це заради її ж розвитку. Замість того, щоб підштовхувати дитину до того, щоб вона ділилася - захистіть її гідність. Довіряйте дитині, підтримайте її вибір. Це забезпечить їй благодатний ґрунт, на якому вона зможе розвинути здатність ділитися добровільно та з радістю.

           Перш ніж до вашої дитини прийдуть у гості друзі, з'ясуйте, якими іграшками вона не хотіла б ділитися, і допоможіть їх заховати. Обговоріть з дитиною, на яких умовах вона готова ділитися іграшками з друзями. Наприклад, ви можете запропонувати купити ще один конструктор для того, щоб гратися з друзями. Коли до малюка приходять у гості інші діти, захищайте його інтереси. Наприклад, якщо вам скаржаться, що він не дає покататися на велосипеді, дайте відповідь: «Напевно, це для нього дуже важливо. Я бачу, як тобі хочеться покататися, але ми повинні поважати і його вибір ». Проявіть співчуття до дитини, яка у вас у гостях, запропонуйте їй погратися іншими іграшками. Пам'ятайте, що у своєму будинку вона має повне право так само не ділитися своїми речами.

          Що стосується частувань, то найпростіше дати дітям таку їх кількість, щоб вистачило кожному. Коли ви даєте дитині цукерки та пропонуєте поділитися з друзями, зазвичай вона ділить частування по-чесному, якщо робить це з власної волі. Але було б несправедливо змушувати її ділитися. Тому, якщо один із ваших дітей був у гостях і отримав частування, він не зобов'язаний ділитися з братом, хоча й може зробити це за власною ініціативою. Щоб підтримати другу дитину, ви можете самі пригостити її чимось або поспівчувати їй. Не потрібно оберігати дітей від негативних переживань, пов'язаних з тим, що хтось із їх оточення не хоче ділитися.

           Можна виховувати дітей так, щоб вони не відчували сильних емоцій з приводу своєї власності. Наприклад, ви можете купувати менше речей і говорити дитині, що речі належать не їй, а сім'ї. Показуйте свою любов, проводячи з дитиною час, а не купуючи їй нові речі. Застосовуйте це правило і в ставленні до себе. Уникайте фраз «Це моє», «Це належить йому» та інших, щоб пояснити малюкові, чому йому не можна брати що-небудь. Замість цього використовуйте фрази: «Це небезпечно», «Ти можеш це зламати» й т. ін.

         Звертайте увагу на те, як своїм прикладом ви вчите дитину не ділитися своїми речами. Змініть свої звички, і дитина зможе навчитися у вас щедрості.


Рекомендації з розвитку самостійності в дітей

Часто батьки роблять вибір за свою дитину. Зрозуміло, виключно з кращих міркувань. Але навчання самостійності в прийнятті рішень – дуже важливий етап виховання. В іншому випадку дитина зіштовхнеться з безліччю проблем у майбутньому.

Як розвивається самостійність

Для початку батьки повинні давати дитині приймати рішення в нескладних питаннях (наприклад, яку іграшку купити в магазині, яку страву приготувати на обід тощо). Це формує важливі життєві навички, які можна розвивати вже з трирічного віку.

Маленькі рішення – це перший крок до того, щоб ваш малюк у майбутньому став компетентним, здібним, упевненим у собі й відповідальним дорослим. Сьогодні діти зіштовхуються з необхідністю приймати різні рішення. Їм необхідно навчитися справлятися з важкими життєвими обставинами й такими факторами, як постійна зайнятість батьків, вплив ЗМІ, злочинність, розлучення та багато іншого.

Для батьків природно вирішувати за дитину, що для неї добре, а що – погано, як їй чинити, що думати з того чи іншого приводу. Батьки схильні навіть здійснювати вчинки за дітей. Це й не дає розвинути навички відповідальної поведінки.

Уся складність полягає в тому, щоб знати, коли передати дитині відповідальність (відповідну до її віку й рівня розвитку) і яку підтримку їй при цьому надати.

Батькам необхідно давати дитині більше самостійності, вчитися передавати їй відповідальність за прийняття рішень, вчити пристосовуватися до мінливого світу.

Важливо бачити готовність дитини до прийняття самостійних рішень і відповідальності, передавати їй свої цінності й розвивати почуття власного «Я». Все це – важливі етапи розвитку дитини, і батькам потрібно приділяти цьому достатньо уваги.

12 переваг самостійного прийняття рішень

  • Відчуття контролю ситуації. Всі люди хочуть відчувати, що вони контролюють ситуацію. І якщо вибір, який щодня робить дитина, дає їй упевненість у своїх силах, необхідно дати їй можливість робити цей вибір. Так у неї не буде необхідності досягати контролю над ситуацією деструктивним способом (наприклад, вступаючи в конфлікти з батьками, вчителями).
  • Підвищення самооцінки. Самостійність і почуття контролю ситуації дозволяє дитині відчувати впевненість.
  • Розвиток навичок саморегуляції. Дитина з високою самооцінкою, помиляючись у прийнятті рішень, учиться виправляти помилки, аналізувати ситуацію й не почувається невдахою.
  • Розвиток мотивації. Найчастіше дитина береться за ті справи, які вибрала сама.
  • Розвиток почуття гордості дитини. Вона відчуває, що її внесок у загальну справу важливий. Це вчить дитину співпрацювати з іншими членами сім'ї.
  • Мотивація дитини брати відповідальність за вибір, який вона робить, і за наслідки цього вибору.
  • Розвиток мислення. Ситуація вибору дає можливість генерувати нові ідеї, бачити нові можливості.
  • Допомагає краще справлятися із завданнями. Вона вчиться нестандартного мислення, бачення багатьох варіантів вирішення завдання й пошуку кращого з них.
  • Розвиток творчого потенціалу. Дитина досліджує нові можливості.
  • Розвиток здорових взаємин зі своїм оточенням.
  • Це допомагає засвоювати моральні цінності.
  • Коли рішення, які прийняла дитина, цінують, вона вчиться поважати чужі рішення та брати до уваги чужі потреби, роблячи власний вибір.

Дитина, яка не розвиває навичок прийняття рішень, схильна:

  • Залежати від батьків та інших людей навіть у дорослому віці.
  • Перебувати під сильним впливом друзів або однолітків.
  • Ображатися на батьків та інших дорослих, які обмежують її свободу.
  • Сумніватися у власних здібностях.
  • Невиправдано ризикувати.
  • Не намагатися досягти більшого й максимально реалізувати свій потенціал.

Як знайти баланс між контролем батьків і самостійністю дитини

Малюк не може бути повністю незалежним і приймати всі рішення самостійно – він усе ще потребує вашої турботи, і ще недостатньо розвинений фізично, розумово й емоційно.

Але як батькам знайти ідеальний баланс між тим, щоб контролювати ситуацію й дозволяти їй приймати рішення? Усе залежить від здатності дитини брати на себе відповідальність за зроблений вибір. Батьки повинні поважати її здатність вирішувати завдання самостійно й не принижувати її почуття власної гідності.

Щоб дати дитині можливість приймати рішення, дотримуйтеся таких порад:

  • Давайте їй вибір і виявляйте підтримку за потреби. При цьому пам'ятайте, що іноді бувають ситуації, коли правильне рішення лише одне (наприклад, у ситуаціях, де можливе порушення закону).
  • Відстежуйте кордони вашої особистої відповідальності як батьків, наприклад, у випадках, коли мова йде про безпеку дитини або коли можлива критична ситуація.
  • Дитина теж повинна бачити такі ситуації й розуміти, що в таких випадках рішення повинні приймати батьки або інші дорослі. Поясніть дитині, що в окремих випадках можливе тільки одне правильне рішення (наприклад, щоб уникнути небезпеки або проблем із законом).
  • Установлюйте кордони, залишаючи право приймати рішення, у випадках, коли часовий чинник є вирішальним (наприклад, вирішуючи, коли прокидатися, щоб не запізнитися до школи, або коли повертатися додому з вечірки).
  • Завжди пам'ятайте, що дитина повинна приймати рішення відповідно до свого віку та здібностей. Рішення, які приймає малюк, повинні відповідати рамкам дозволеного.
  • Чим молодша дитина, тим менше варіантів вибору в неї повинно бути. Маленькі діти ще не розуміють усіх обставин і не здатні приймати логічні, зважені рішення. Наприклад, вона ще не розуміє, що коли вона не вдягне куртку, виходячи на вулицю, то може застудитися.
  • Спочатку пропонуйте малюкові два варіанти вибору, в міру його дорослішання й готовності до прийняття рішень збільшуйте кількість варіантів. Коли він підросте, створіть йому безпечні умови для прийняття рішень.
  • Замість того, щоб говорити дитині «ні», якщо її рішення є неприйнятним, пропонуйте їй альтернативу. Пропонуйте подумати над можливим розвитком подій. Так дитина зрозуміє, що ви дбаєте про її безпеку.
  • Учіть дитину на власному прикладі, адже вона – ваше відображення. Покажіть їй приклад ефективного прийняття рішень, щоб вона могла його засвоїти та перейняти.

Пам'ятайте, що можливість самостійно приймати рішення важлива для кожної людини. І якщо ваша дитина захоче вдягти на свято те, що здасться вам безглуздим або недоречним, запитайте себе: як свобода вибору впливає на малюка, чому він вчинив саме так.


Як позбавити дитину компанії небажаного друга

            Якщо у вашого сина або доньки є друг, який вам не подобається або ви помічаєте в ньому деякі тривожні риси характеру чи поведінки, які насторожують і роблять їхню спільну дружбу небажаною, вам необхідно вжити заходів для дистанціювання своєї дитини від цього приятеля. У деяких випадках причиною всього може виявитися просто несхожість певних характерологічних особливостей двох дітей, через що друзі постійно сваряться. Незалежно від можливих причин, у даній статті запропоновані поради, скориставшись якими, ви зможете ізолювати вашу дитину від її приятеля в тому випадку, якщо чітко переконані, що їхня дружба є шкідливою й нездоровою.

  • Не забороняйте вашій дитині бачитися з її другом. Якщо ви просто скажете дитині, що більше не бажаєте, щоб вона спілкувалася зі своїм другом, і, що ще гірше, не поясните, чому саме ви цього не хочете, дитина, імовірно, нічого не зрозуміє й засмутиться. Якщо ви раптом попросите дитину відмовитись від чогось важливого для неї (у даному випадку – від друга), вона вирішить, що вам не цікаві її точка зору й думки і, швидше за все, у відповідь їй захочеться зустрічатися зі своїм другом ще частіше.
  • Попросіть дитину більше розповісти вам про її друга. Підійдіть до цієї теми неконфліктним шляхом, просто попросіть дитину перелічити ті риси її товариша, що їй подобаються. Як приклад ви можете розповісти їй про своїх хороших друзів і про те, що вам подобається в них. Як тільки дитина почне розповідати вам про кращі риси свого друга, спитайте, чи не помічає вона в ньому чогось, що їй не подобається, турбує або засмучує.
  • Поясніть, як проявляється щира дружба. Поясніть дитині, що друзі повинні допомагати у скрутні часи й розділяти моменти тріумфу, радості та перемог, не залишати один одного в небезпеці й не ревнувати до успіхів. Допомагаючи дитині зрозуміти, що таке здорова і щира дружба, ви будете сприяти її критичній оцінці власної дружби з небажаною для вас людиною.
  • Наведіть дитині конкретні приклади вашої стурбованості. У дитини впала успішність? Учителі помічають, що вона стала неуважною на уроках? Удома ви спостерігаєте часті зміни в її настрої або поведінці? Поговоріть з дитиною про ці зміни, наприклад, про те, що вона стала грубити вам чи вживати лайливі слова, вести себе зухвало, стала тривожною й невпевненою в собі. Поясніть дитині, що ви турбуєтеся про те, чи не став вплив її друга безпосередньою причиною змін, що відбулись.
  • Ініціюйте поступовий розрив стосунків. Скорочуйте час спілкування вашої дитини з її другом поступово. При цьому всіляко сприяйте спілкуванню дитини з іншими друзями, а також проводьте більше часу на сімейних заходах. Підіть з дитиною в парк, на природу, організуйте пікнік, рушайте на екскурсію або разом поїдьте куди-небудь у вихідні. Захопленій і залученій до певних справ дитині буде набагато легше віддалитись від небажаного товариша. Винятком, звісно, є ситуація, коли друг ударив чи образив вашу дитину або ж міцно вчепився в неї й не хоче відпускати, гнівається чи ображається, помічаючи, як ваша дитина поступово віддаляється від нього. У такому випадку, якщо ви вважаєте, що цей друг може нашкодити або завдати вашій дитині болю необхідно ініціювати повний і швидкий розрив їхніх стосунків.
  • Будьте непохитним, але проявляйте підтримку. Якщо ваша дитина просить у вас дозволу ще раз побачитися зі своїм другом, нагадайте їй про ті неприємні й сумні моменти, які призвели до необхідності перервати їхню дружбу й можуть повторитися знову. Попросіть вашу дитину розповісти вам, чому вона сумує за своїм другом, при цьому залишайтесь непохитним у своїй думці про те, що розрив стосунків з такою людиною є кращим виходом зі становища. Швидше за все, у вашої дитини теж виникали деякі сумніви в поведінці її друга, і з часом вона подякує вам за втручання.
  • Поговоріть з вихователем вашої дитини. Учитель допоможе ізолювати вашу дитину від небажаних контактів у школі і простежить за поведінкою цього друга, щоби переконатися, що ваша дитина не піддається впливу його негативних емоцій або дій.

Звісно, якщо друг вашої дитини не впливає негативно і дружба з ним не шкідлива, просто дозвольте подіям відбуватися природним чином і спостерігайте, як їхні стосунки будуть розвиватись із плином часу. Хоча деякі дружні стосунки тривають усе життя, більшість зв'язків з однолітками, особливо серед дітей шкільного віку, не постійні і схильні до змін. Кращий друг вашої дитини вже наступного року може перетворитись на приятеля, з яким вона буде бачитись усе рідше й рідше, а може, й зовсім перестане спілкуватись.


Як відучити дитину кусатись і щипатись

 

   Ваш малюк кусає вас або інших людей? Не карайте його у відповідь! Є кращі способи впоратися з такою поведінкою. До того ж, якщо ваша дитина щипає або кусає сторонніх, не поспішайте записувати її в бешкетники, задираки чи баламути. Діти занадто малі й незрілі, щоб усвідомлювати власні емоції.


Чому діти кусаються?

Для більшості дітей кусання є поширеною проблемою, причини виникнення якої можуть бути як природного, так і провокаційного характеру.

  • Діти часто використовують метод «перевірки межі терпіння», їм дуже хочеться дізнатися, що ж станеться, якщо вони будуть діяти певним чином.
  • Діти не достатньо досвідчені, щоб висловити словами те, чого вони хочуть, або домогтись бажаного раціональним способом, тому під дією досади, розчарування або стану фрустрації вони вдаються до тієї поведінки, вплив якої простіше і швидше.
  • У більшості випадків кусання є індикатором якоїсь глибоко вкоріненої проблеми, і ваш обов'язок як батьків полягає в тому, щоб виявити цю проблему і впоратися з нею.

Вісім способів утримати дітей від кусання та щипання

Ви зробили і сказали все, що могли, але якщо ваша дитина буде продовжувати кусатись, ви ж не захочете залишитись безмовним глядачем? У такому випадку вам треба зосередити всю свою увагу на проблемі та вжити відповідних заходів для того, щоби змінити цю звичку в конструктивному й позитивному ключі. Спробуйте застосувати запропоновані способи змусити вашу дитину припинити кусатись і щипатись.

1. Жодних емоцій – дійте. Як батьки ви припуститесь великої помилки, якщо будете гніватись і кричати на свою дитину. Оскільки дорослий тут ви, будьте вище бажання вирішувати проблеми криками і звинуваченнями.

  • Найкраще зробіть глибокий вдих і заспокойтесь.
  • Відведіть дитину в бік, виведіть її з епіцентру подій в якесь нейтральне місце.
  • Пам'ятайте: якщо ви кричите на дитину, вона реагуватиме ще агресивніше.

2. Спочатку заспокойте дитину, запитання – потім. Замість того щоб засипати дитину запитаннями про її ексцентричну поведінку, спочатку допоможіть їй заспокоїтись і лише потім ставте запитання.

  • Відведіть її в бік й попросіть посидіти спокійно.
  • Нехай гнів і досада дитини вщухнуть.
  • Тільки після цього з'ясуйте причини її поведінки.

3. Учіть дитину чуйності, співпереживання. Поясніть дитині, що її кусання завдає болю іншим людям.

  • Спитайте в дитини, що вона відчує, якщо хтось буде поводитися з нею так само, – вкусить її або вщипне.
  • Нехай дитина сама усвідомлює, що такі вчинки неприпустимі.
  • Саме час повідомити їй: якщо вона повторить їх (укусить або вщипне кого-небудь), ви будете вимушені вжити суворих заходів.

4. Дійте на випередження. Краще бути готовим, ніж потім шкодувати! Будьте в курсі пускових механізмів, які змушують вашу дитину кусатись або щипати.

  • Прослідкуйте, які конкретно дії викликають таку поведінку дитини.
  • Ваша дитина кусається і щипається, коли їй доводиться ділитись іграшками? Чи це відбувається під час ігор зі старшими дітьми?
  • Щоразу, коли виникає подібна (потенційно небезпечна) ситуація, переконайтеся, що у вас готове рішення, як уникнути кусання та щипання.

5. Шукайте для дитини краще товариство. Часто діти вчаться такої поведінки в інших дітей.

  • Якщо ви помітили, що ваша дитина вчиться небажаному поводженню у друзів, тримайте її подалі.
  • Постарайтеся знайти їй кращих друзів, тих, кого ви знаєте досить добре.
  • Дитина в основному вчиться на поведінці та вчинках інших, тому спочатку забезпечте їй хороше товариство.

6. Шукайте поради в інших батьків. Оскільки ця проблема дуже поширена, шукайте інших батьків, які можуть вам допомогти.

  • Спитайте поради у вихователів у дитячому садку або у своїх друзів, у яких теж є діти такого віку.
  • Іноді такі досвідчені поради можуть допомогти переломити поведінку дитини.
  • Ділячись своєю стурбованістю з іншими людьми, ви зрозумієте, що не тільки ви стикаєтеся з подібною проблемою.

7. Навчіть дітей навичок вирішення проблем. Іноді для того, щоби зрозуміти, чому деякі вчинки погані, дитина потребує відвертої розмови.

  • Розкажіть вашому малюку, що, крім того, щоб кусатись, існує велика кількість альтернативних способів вирішення проблем.
  • Ви можете разом з дитиною уявити ситуації, в яких вона зазвичай гнівається, і пояснити їй, як можна вийти з них і вирішити проблему іншим (незвичним для неї) способом.
  • Учіть дитину хороших манер, і нехай вона засвоїть, що кусатись і щипати погано.

8. Не чекайте швидких результатів. Кусання, щипання – усе це частина дорослішання; тож будьте терплячими й не втрачайте надії.

  • Якщо ви вже двічі або тричі пояснили дитині, що кусатись погано, а ситуація так і не змінилась на краще, усе одно не хвилюйтесь і не гнівайтесь на неї.
  • Для того щоб дитина забула старі звички і звикла до правильної поведінки, потрібні тривалий час і велика кількість пояснень.
  • З часом за допомогою вашої підтримки й керівництва дитина подолає звичку кусатись і щипатись.

Проблема фізичної агресії, коли діти кусаються, щипаються, тягнуть за волосся і плюються, досить поширена. Однак у міру дорослішання вона буде поступово сходити нанівець. І все ж головним ключем до виходу з такої ситуації є виправлення поведінки дитини та коригувальні дії батьків.


Турбота про емоційне здоров'я дитини

        Дитинство – це період життя, наповнений радістю, іграми й безпосередністю. Це особливий час без будь-яких турбот. На жаль, це твердження справедливе не для кожної дитини.

Багато дітей стають свідками або потерпілими в різних ситуаціях, де отримують ті чи інші психологічні травми. Такі події можуть мати негативний вплив на їхнє емоційне здоров'я та вплинути на все подальше життя.

Щоб допомогти дітям подолати перешкоди, що виникають (психологічного характеру також), дорослі повинні займатись їхнім емоційним здоров'ям. Саме воно допомагає дитині впоратися з життєвими проблемами. Емоційне здоров'я характеризується психологічною стійкістю. Однак лише малий відсоток дітей можуть упоратися із труднощами.

Дослідження показують, що кожна п'ята дитина має певну психологічну проблему, яка не дає їй нормально розвиватись. На жаль, діти страждають мовчки та часто не отримують належної допомоги.

Наведені нижче принципи складають основу емоційного здоров'я дітей і можуть застосовуватись у різних ситуаціях протягом усього життя.

1. Ти можеш подолати життєві проблеми

«Якщо хтось простягає тобі лимон, зроби з нього лимонад», – Гомер Е. Кейпхарт.

Навчіть дітей, що, долаючи життєві проблеми, вони стають сильнішими. Вирішення проблем – завдання не з легких, і, звісно, тут потрібна практика. Допоможіть дітям відпрацювати моральні дилеми, даючи їм невеликі підказки. Також навчіть їх, що не всі проблеми можна вирішити самостійно, іноді варто звернутись по допомогу до дорослих. Навчіть дітей розбиратись у тому, до кого з дорослих можна звернутись по допомогу в тій чи іншій ситуації. Нагадуйте їм про те, що краще попередити проблему, ніж потім її вирішувати. Чим легше дитина буде справлятися із проблемами, тим упевненішою й витривалішою вона стане.

2. Ти не один (ти не одна)

«Іноді вистачить просто бути з кимось. Не потрібно дотиків або слів. Одна лише присутність, і ти вже не один», – Мерилін Монро.

Зіткнувшись із проблемами, дитина може відчути себе самотньою. Якщо при цьому вона не буде їх вирішувати, вони будуть накопичуватись. На жаль, невирішені проблеми з часом можуть перетворитись на «скелети в шафі», які дадуть про себе знати в дорослому житті. Для дитини дуже важливо, щоб її оточували люди, які дійсно піклуються про її здоров'я, які знають, через що вона зараз проходить. Одне лише знання того, що вона не одна, і що інші пережили та впоралися зі схожими проблемами, допоможе їй упоратися зі своїми власними.

3. Вір у себе

Психолог Альфред Бандура писав, що «...віра у власні сили допоможе впоратися з будь-якими ситуаціями».

Навчіть дітей вірити в себе та свої сили, і це допоможе їм упоратися зі стресовими ситуаціями. Віра в себе позитивно впливає на емоційне здоров'я дитини. Коли діти знають, на що вони здатні, їм легше пробувати щось нове, вони легше досягають своїх цілей і розвивають свої сильні сторони в більшій мірі.

4. Не забувайте про вибачення

«Вибачення – це один з найкращих подарунків, які ви можете собі зробити», – Майя Енджелоу.

Уміння вибачати це справжній подарунок життя. Дуже часто вибачення плутають із забуванням, хоча це абсолютно різні поняття. Вибачення вчить дітей того, що вони не повинні носити в собі важкий емоційний вантаж. Вони можуть залишити всі образи в минулому – там, де вони й повинні залишатись. Коли дитина вибачає, це означає, що вона робить усвідомлений вибір, який полягає в тому, щоб не дозволяти іншим людям або якимось ситуаціям обтяжувати її. Якщо ж ви не відпускаєте всі образи, гірше від цього стає тільки вам.

5. Насолоджуйтеся сьогоднішнім днем

«Не хвилюйтеся, що сьогодні може настати кінець світу, в Австралії вже завтра», – Чарльз Шульц.

Дитина, яка постійно хвилюється, пропускає щось дуже важливе – сьогоднішній день. Є такі слова: «Зупинись на мить і подивись, який прекрасний цей день». Це висловлювання є ідеальним прикладом того, що треба навчити дитину насолоджуватись усіма моментами життя. Дітей треба навчити розслаблятись і відчувати навколишній світ. Якщо вони навчаться це робити, то в майбутньому їм легше буде впоратися з повсякденними стресовими ситуаціями, і їхнє емоційне здоров'я буде міцним.

Ці п'ять порад допоможуть вам виростити емоційно-здорову дитину. Такі діти зможуть насолоджуватись дитинством. Вони будуть з легкістю справлятися з життєвими труднощами. Однак треба пам'ятати про те, що діти не народжуються з умінням долати проблеми. Діти не знають, як складати пазли доти, доки ви не покажете їм, що треба робити.

Ви повинні навчити дітей, що всі проблеми можна вирішити, що вони не одні; що вони повинні вірити в себе; що вони можуть вибачати, не забуваючи насолоджуватись кожним днем. Це наш обов'язок – виростити дітей здоровими та психологічно стійкими особистостями.

 

 



Десять звичок, притаманних хорошим батькам

Бути батьками – означає відчувати велику радість. Коли ви вперше тримаєте свою дитину, майбутнє здається безхмарним і прекрасним. Із плином часу батьки дізнаються про те, що їхній прекрасний світ потребує докладання зусиль і старанності. Вони готуються робити те, чого не робили ніколи раніше. У міру того як дитина росте, батьківських обов'язків стає все більше й більше.

Спочатку батьки соромляться своєї недосвідченості й часто шукають допомоги у своїх батьків або друзів з великим досвідом. Згодом, а також із власним досвідом і терпінням їм стають відомі таємниці того, як стати хорошими батьками, не ставлячи хрест на своєму власному житті. Пропонуємо батькам ознайомитися з десятьма основними звичками, які допоможуть їм стати хорошими татами й мамами та виділяти багато часу для того, щоб радіти разом з дітьми.

  • Смійтеся разом з дітьми. Сміх дуже важливий для дітей – як для їхнього фізичного, так і для психічного здоров'я. Коли ви бачите, що дитина радіє та сміється, постарайтесь розділити з нею хвилини радості. Якщо ви приєднаєтесь до неї, це допоможе їй відчути себе в безпеці. Робіть так мінімум двічі або тричі на день. Це буде добре для вас обох!
  • Не ставтесь до дітей, як до дорослих. Діти є діти, тому не чекайте, що вони будуть вести себе як дорослі, не ставтесь до них як до дорослих людей. Їм потрібен час, щоби пізнати та зрозуміти навколишній світ. Будьте терплячими, і ваше терпіння повернеться сторицею.
  • Установіть прості правила. Чи то їжа, час для ігор чи що-небудь ще, завжди встановлюйте прості правила для дітей та, звісно, намагайтеся, щоб вони їх дотримувались. Наприклад: «Прийшов час чистити зуби» або «Пограв - збирай усі свої іграшки». Чим простіше правила, тим більше вони впливають на поведінку дітей.
  • Менше кажіть і більше дійте. Іноді треба припинити розмовляти й почати діяти. Особливо, коли дитина робить щось, чого не повинна робити, або чинить опір вашому проханню чи рішенням. Замість того щоб умовляти її, ви можете дати їй урок своїми діями. Іноді невелике покарання може дати позитивні результати.
  • Заохочуйте більше, ніж карайте. Не ігноруйте позитивну поведінку вашої дитини. Завжди пам'ятайте, що заохочення дає довгострокові результати. Тому якщо ви покараєте дитину за погану поведінку один раз, то повинні тричі винагородити її за хорошу. Часті заохочення будуть прищеплювати дитині віру в себе й відчуття того, що вона здатна добре справлятися з тим, що від неї вимагається.
  • Будьте прикладом для наслідування. Діти не завжди дотримуються ваших слів. Але коли вони спостерігають за вашими діями, то схильні повторювати їх. Якщо ви будете гідним прикладом для ваших дітей, ваші дії будуть більш промовистими, ніж ваші висловлювання.
  • Менше відволікайте дітей. Діти не люблять, коли їх відволікають під час їхніх улюблених занять. Якщо ви будете їх відволікати, вони можуть чинити опір і проявляти зухвалість. Краще спостерігати за ними на відстані, даючи їм свободу в грі та творчості.
  • Не годуйте дітей через силу. Діти їдять тільки тоді, коли вони голодні. Якщо ви будете примушувати їх, вони будуть чинити опір або викидати їжу. Просто довіряйте їм у цьому й не мучте себе та дитину своїми настановами про їжу. Як тільки діти зголодніють, вони обов'язково попросять їх погодувати.
  • Не контролюйте дітей надмірно. Діти люблять бути вільними. Це невід'ємна частина їхньої природи. Прості та зрозумілі правила – це добре, але в той же час не рекомендується контролювати абсолютно все, що роблять діти. Дайте їм свободу робити те, що вони хочуть, щоб вони оволоділи не менш важливою (ніж дисципліна) навичкою самостійно навчатися.
  • Читайте дітям перед сном. Діти люблять засинати, слухаючи свої улюблені історії перед сном. Це не тільки зміцнює зв'язок між батьками й дітьми, а й допомагає їм гармонізувати їх емоційний стан і заснути з позитивним настроєм. Коли діти підростуть, постарайтеся зберегти цю звичку й читати разом з ними. Це допоможе їм розвинути уяву, мислення, інтелект.

Бути батьками – означає реалізувати свій потенціал і пізнати свої слабкі сторони. Тільки з часом батьки зможуть пожинати те, що посіяли у своїх дітях. Звісно, добрі плоди не дозрівають за одну ніч. Так що просто робіть те, що вам під силу, і насолоджуйтеся цією довгою та прекрасною подорожжю.

 


БАЗОВІ НАВИЧКИ БЕЗПЕКИ ДЛЯ НАШИХ ДІТЕЙ

        Дорослі й діти із захопленням дивляться телепередачі про екстремальне виживання в умовах вічної мерзлоти або джунглів і, швидше за все, хотіли би бути схожими на мужніх героїв, про яких там розповідають. Але навички виживання, що допоможуть зберегти наших дітей цілими й неушкодженими, насправді більш прості та прозаїчні.

Пропонуємо звернути увагу на чотири навички, якими неодмінно повинна володіти кожна дитина, щоб залишатись у безпеці в наш непростий час.

1. Що робити, якщо дитина загубилась?

Дитина, яка загубилася, – це перелякана дитина і, як правило, її перша інстинктивна реакція – почати активні пошуки своєї сім'ї. Навчіть дітей залишатись на тому місці, де вони усвідомили той факт, що загубились. Переконайте їх, що, незалежно від того наскільки їм страшно, вони повинні твердо знати, що ви їх шукаєте, і якщо вони будуть продовжувати рухатись і метушитися, знайти їх буде набагато складніше.

Переконайтеся, що у вашої дитини завжди є із собою недорогий мобільний телефон. Якщо ж ви вирушаєте на заміську прогулянку або в похід, ваша дитина повинна бути вдягнена в яскравий одяг і при ній (у рюкзаку чи в кишенях) повинні бути свисток і пляшка води, які допоможуть їй протриматись і швидше отримати допомогу дорослих.

2. Якщо дитина залишається вдома сама

Діти повинні знати, що їм робити, коли вони залишаються вдома самі. Дуже важливо, щоб дитина не давала жодної конкретної інформації по телефону стороннім людям (наприклад, не називала свого імені або імені батьків, не називала вашу адресу й не повідомляла про те, що крім неї вдома нікого немає).

Розробіть конкретні рекомендації для ваших дітей на той випадок, коли вони знаходяться вдома самі. Підготуйте їх таким чином, щоб вони відчували себе впевнено в максимально можливій кількості ситуацій (пожежа, повінь, дзвінки від сторонніх по телефону та у двері тощо).

Обов'язково навчіть дитину нікому не казати про те, що вона перебуває вдома сама. Ви можете перевести телефон у режим автовідповідача або навчити дитину казати всім, що її батьки зараз зайняті й не можуть підійти до телефону, і попросити, щоб абонент передзвонив пізніше.

Ваша дитина ніколи не повинна відчиняти двері незнайомим людям, таким як майстру з ремонту будь-чого, малознайомим сусідам або тим людям, які кажуть, що в них якась термінова справа.

Використовуючи рольові ігри, змоделюйте різні ситуації та способи поведінки дитини, коли вона залишається сама. Перевірте її навички, викликаючи її по телефону (цю роль може виконати ваш друг/подруга) або постукавши у двері. Нехай дитина скаже щось на зразок: «Моя мама втомилась і спить. Вона вам передзвонить».

Змоделюйте різні надзвичайні ситуації. Наприклад, що робити, якщо у двері дзвонять і кажуть, що прийшли з поліції. У цьому випадку дитина повинна сказати цим людям, що спочатку вона зателефонує у відділення поліції для підтвердження їх візиту або звернеться до батьків по роз'яснення, перш ніж відчинить двері.

Переконайтесь у тому, що ваша дитина знає, кому зателефонувати у випадку надзвичайної ситуації. У її мобільному телефоні повинні бути всі важливі телефонні номери, включаючи надійних сусідів, родичів і, звісно, усі телефони батьків і рятувальних служб, таких як МНС, поліція, швидка допомога й служба газу.

Перевірте, чи знають ваші діти, починаючи із п'яти років і старше, про те, як заблокувати й розблокувати всі двері й вікна у вашій квартирі. Вони також повинні знати, як працює система сигналізації, якщо вона встановлена, а також знати, де знаходиться вимикач, який подає й вимикає електрику у вашому домі, на випадок, якщо загориться розетка або мережа дротів і її треба буде заливати водою.

Дайте дітям чіткі інструкції про те, що їм слід робити у випадку пожежі або при прориві водопровідних труб. Поясніть їм, як перекрити воду у випадку протікання.

3. Що робити, якщо потрібна невідкладна медична допомога

З раннього віку діти повинні знати всі номери екстреного звернення по допомогу. Щоб дитина не розгубилась в екстремальній ситуації, їй буде потрібна попередня практика. Витратьте деякий час на те, щоби потренуватись робити телефонні дзвінки до відповідних служб, і навчіть, як правильно передати детальну інформацію оператору, уважно слухати, виконувати всі його інструкції й залишатись на лінії, доки не прибуде допомога. Переконайтеся, що дитина добре знає свою домашню адресу, що дозволить медикам швидше дістатись до вас. Крім того, розкажіть дитині про те, що вона повинна робити сама, якщо поріже палець або обпечеться.

4. Дитина повинна стежити за тим, що відбувається

Ця навичка може допомогти вашій дитині уникнути багатьох небезпечних ситуацій. Просто діти повинні добре володіти інформацією про те, які події відбуваються навколо, які люди їх оточують. Батьки можуть допомогти дітям стати більш уважними й більш усвідомлено ставитись до цих подій за допомогою ігор, тематикою яких буде дана навичка.

Якщо ви йдете пішки або пересуваєтеся за допомогою автотранспорту, питайте у своїх дітей, як вони думають, в якому районі й на якій вулиці ви знаходитесь, яка буде наступна зупинка, як називається автомобіль, який зараз проїжджає повз вас.

Коли ви прямуєте додому, питайте в дітей, як саме, в якому напрямку вам треба рухатися, щоб дістатися швидше. Попросіть дітей заплющити очі та сказати вам, в який одяг одягнені присутні. Заохочуйте дітей розбиратись у номерних знаках автомобілів, у їхніх марках, військових званнях і знаках службових машин екстрених служб.

Усвідомлюючи своє оточення, діти швидше зможуть уникнути людей з недобрими намірами й інших небезпечних сценаріїв. Просто навчіть їх бути уважними й пильними. Розкажіть, якими зовнішніми ознаками й особливостями поведінки відрізняються люди з недобрими намірами. Тренуйтесь та отримуйте задоволення. Цілком можливо, що навички, набуті за допомогою ігор, допоможуть вашим дітям (і вам теж) уникнути неприємностей.

 


Чи варто заводити улюбленця вашому малюку?

Якщо ви вагаєтесь придбати домашню тварину для вашого малюка і при цьому акцентуєте свою увагу на додаткових турботах і фінансових витратах, подумайте ось над чим: експерти стверджують, що для маленької дитини переваги від наявності вихованця можуть мати далекосяжні позитивні наслідки, сприяючи зміцненню довіри, самоповаги та співчуття. У стосунках з домашнім улюбленцем малюк зможе осягнути свої перші уроки вірності та довіри.

Як це все відбувається? У вашій присутності, звісно. Маленькі діти природним чином тягнуться до тварин, і спочатку вони вчаться поводженню з ними, дивлячись на вас. Чи кидаєте ви каменем у кішку, яка опинилась на вашому шляху? Чи лаєте собаку? Малюк буде дивитись, як ви ставитеся до тварини, як розумієте її, як гладите. А отже, для вас це унікальний шанс наочно змоделювати образ доброти.

Дії мають наслідки

Наявність домашньої тварини допомагає малюкам – особливо тим, які за своєю природою є егоцентристами – наблизитись до розуміння величезного світу, який їх оточує. Багато дітей реагують на маленьких тварин з любов'ю й ніжністю. Але в них також може виникнути спокуса подивитися, що станеться, якщо вони потягнуть кішку за хвіст або сильно притиснуть хом'ячка. Малюки бачать, що їхні дії впливають на вихованця. Їм це дуже цікаво. Важливо при цьому вказати на можливі наслідки такого ставлення до тварини, сказавши щось на зразок: «Якщо ти будеш тягти собаку за хвіст, йому буде боляче, він буде сердитись, але якщо ти погладиш його ласкаво й ніжно, йому буде приємно, і песик стане виляти хвостом».

Заради безпеки вашої дитини, а також самого вихованця ви повинні бути присутніми під час їхнього спілкування, щоби вчасно пояснити, як певна поведінка може виявитись ненормальною, тому що ображатиме одного з них. Те, як ви й сім'я реагуєте на події, що відбуваються в житті домашньої тварини – відводите її до ветеринара, коли вона хворіє, навчаєте її різних команд тощо – може продемонструвати малюку справжні цінності вашої родини, такі як турбота про природу або допомога найслабшому серед нас.

Життя або смерть

У дітей процес формування потужних зв'язків з домашнім улюбленцем не займає багато часу. Часто вони вважають вихованця частиною сім'ї, настільки ж важливою, як рідний брат або сестра. Малюки можуть розмовляти з твариною, розповідаючи їй свої секрети й довіряючи найбільші таємниці, а також проектувати на тварин свої почуття, такі, як страх або самотність, наявність яких у самих собі вони не в силах визнати.

Домашня тварина здатна подарувати дітям особливий комфорт, який дорослий світ не завжди може надати. Смерть домашнього вихованця вимагає особливої уваги. Багато вихователів дитячих садків, на чиїх очах діти переживали смерть їхніх улюблених тварин (із «живого куточка»), уважають, що хоча малюкам і сумно від своєї втрати, насправді діти не бояться смерті.

За словами однієї з виховательок, одного разу, коли улюблена золота рибка дітей померла, вона попросила їх подумати й вибрати спосіб ушанувати її пам'ять; діти проголосували за те, щоби влаштувати в кімнаті парад на її честь. Іншим разом, коли померла улюблена морська свинка, одна дівчинка запропонувала покласти тварину на шарф і вказала ті ознаки, за якими можна було визначити, жива вона чи мертва. Дітям дозволили доторкнутись до неї, допомогти її поховати, а пізніше запропонували написати морській свинці прощальний лист, висловивши свою любов до неї. Навіть 3-річний малюк здатний пройти через ритуал скорботи.

Щоб не допустити розвитку в дитини страху смерті, важливо вказати їй на одну із двох простих причин, з яких це могло статися з вашою домашньою тваринкою: вона була дуже стара або тяжко захворіла. Але тільки не кажіть дитині, що її вихованець заснув.

З першого дня, коли домашній улюбленець з'являється у вашому домі, й аж до моменту, коли він помирає, весь цей час він буде грати величезну роль у житті й уяві вашої дитини, пробуджуючи інстинкт любові й турботи, оскільки тільки тварина здатна його пробудити.

 

 


Способи розвитку креативності дитини

          Діти народжуються з уродженою здатністю до творчості, тому батькам не доведеться докладати багато зусиль, щоби стимулювати цю важливу дитячу рису. Дітей треба просто трохи підштовхнути до прояву їхніх творчих здібностей і створити для них сприятливі умови.

Пропонуємо п'ятнадцять цікавих способів, як розкрити й розвинути творчість у дитини:

  • 1. Пофарбуйте одну стіну кімнати вашої дитини грифельною фарбою з ефектом класної дошки, на якій вона зможе малювати крейдою різних кольорів. І, звісно, делікатно нагадуйте дитині частіше використовувати своє нове просторе «полотно».
  • 2. Навчіть дитину вашого улюбленого рукоділля й попросіть її зробити якийсь маленький виріб. Наприклад, попросіть свою доньку зв'язати шарфик для ляльки. Щоби процес навчання був приємним, почніть з малого й використовуйте найзручніші інструменти.
  • 3. Розкажіть дитині про те, як цікаво вести арт-щоденник. Поясніть, що в ньому вона може відображати свої думки, емоції та ідеї як за допомогою слів, так і за допомогою своїх замальовок або самостійно зроблених фотографій. Арт-щоденник можна вести як на папері, так і онлайн, налаштувавши при цьому бажаний рівень приватності: тільки для себе, тільки для друзів або для всіх.
  • 4. Зробіть крок уперед на шляху до любові до читання. Заохочуйте дитину створювати ілюстрації або пластилінові моделі сцен з її улюблених книг.
  • 5. В якості подарунків до дня народження даруйте набори для творчості: кольорові олівці, крейду, альбом для малювання чи набір пластиліну, будівельний конструктор або головоломки.
  • 6. Дізнайтеся, чи немає поблизу арт-студії для дітей, яка працює у вихідні дні. Багато успішних творчих людей розповідають про те, що їхнє захоплення творчістю починалося саме з арт-гуртків та арт-студій.
  • 7. Дозволяйте вашій дитині деякий час відпочити від творчих занять. Іноді для успішності творчість потребує вакууму.
  • 8. Заохочуйте вашу дитину самостійно виготовляти для себе іграшки. Багато творчих людей ще дітьми, залишеними на літнє перебування в родичів, отримували величезний заряд творчої енергії, самостійно конструюючи для себе іграшки або винаходячи нові настільні ігри.
  • 9. Візьміть у бібліотеці дитячі книги про малюнок, живопис і рукоділля. Забезпечте дитину основними інструментами й матеріалами для творчості, а потім залиште її наодинці із самою собою, щоб вона могла експериментувати самостійно.
  • 10. Створіть сприятливе середовище для інновацій. Наступного разу, коли ваша дитина попросить вас щось купити для неї, розгляньте разом з нею наступне питання: «А що в тебе вже є з того, що можна використовувати замість цієї покупки?». Якщо мова йде про дитячу іграшку або якусь настільну гру, подумайте, чи не змогли б ви разом з нею сконструювати щось подібне чи самостійно намалювати картки для настільної гри та придумати для них текст і загадки.
  • 11. Дозвольте дитині самостійно спланувати свій день народження. Дозвольте їй прикрасити торт, повісити в кімнаті гірлянди, розсадити в потрібних місцях своїх улюблених ведмедиків і спланувати послідовність заходів.
  • 12. Відкрийте дитині світ онлайн-співпраці. Знайдіть відповідні сайти, на яких вона могла би публікувати свої малюнки, оповідання та вірші так, щоб установити зворотний зв'язок, беручи участь у конкурсах і отримуючи коментарі фахівців.
  • 13. Пропонуйте вашим дітям старшого віку більш складні творчі завдання. Попросіть їх намалювати щасливий день, побудувати розважальний парк з конструктора (конструктор повинен складатись не з малої кількості великих, а з великої кількості дрібних деталей – це дає набагато більший простір для творчості) або розробити спосіб корисного використання порожніх картонних коробок від побутової техніки та інших покупок.
  • 14. Спільне приготування їжі також дає можливість для інновацій. Дозвольте дитині самостійно готувати їжу й експериментувати. Не втручайтесь до того часу, доки її дії не становлять небезпеки. Нехай вона сама вибере інгредієнти для салату, приправи для супу, а також забавні способи того, яку форму можна надати тісту. Експериментуючи, здійснюючи спроби й дивлячись на результати, дитина оволодіває творчим процесом і вчиться брати на себе відповідальність за результати своєї творчості.
  • 15. Якщо ваша дитина не любить малювати олівцем і фарбами або не схильна до рукоділля, покажіть їй, як користуватися графічними програмами. Почніть з найпростіших, таких як Microsoft Paint, яка дуже проста в освоєнні й доступна навіть малюкам, які вже знайомі з комп'ютером. Можливо, ваша дитина стане фахівцем у питаннях комп'ютерної графіки, яка з кожним днем стає все більш затребуваною.

Найголовніше: пам'ятайте, що творчість повинна приносити радість. Якщо ви відчуєте, що ось-ось готові розкритикувати або висловити незадоволення зусиллями вашої дитини, надайте їй (і собі теж) послугу – нічого не кажіть і станьте осторонь. Дозвольте їй радіти безумовно!

 


П'ять секретів виховання хлопчиків

Порада № 1. Надайте хлопчикам простір для руху

У всіх культурах світу хлопчики більш активні: вони змагаються один з одним, грають у війну й у цілому потребують більше руху. Хлопчики вимагають значно більшої фізичної активності, тому батьки повинні не тільки не перешкоджати їй, а й усіляко заохочувати.

Нехай хлопці трохи побешкетують у безпечній обстановці. Деякі батьки спеціально не захаращують кімнати журнальними столиками й іншими меблями, щоби створити відкритий простір, в якому хлопчики зможуть побігати й поборотися. Це важливо для них.

На думку експертів, фізичні ігри та пустощі сприяють здоровому розвитку інтелекту, фізичної культури, формуванню здорових стосунків, а також виділенню гормонів щастя – ендорфінів.

Порада № 2. Відкиньте стереотипи про грубість хлопчиків

Чимало батьків вражені чутливістю й емпатією своїх синів. Вони бачать, як хлопчики лагідно й чуйно заспокоюють один одного, сумують або переживають прикрість і розчарування. Незважаючи на те що суспільство схильне до певних стереотипів про чоловіків, хлопчики можуть бути настільки ж чутливими, як і дівчатка, навіть і більше.

Хлопчики можуть плакати, коли вони засмучені, і заспокоюються з великими труднощами. Хлопчики більш вразливі при стресах і захворюваннях. Проте дослідження показують, що батьки частіше заспокоюють доньок, ніж синів, коли ті страждають або сумують.

Уникайте казати хлопчикам фрази на зразок: «Та нічого, з тобою все гаразд». Таке ставлення нехтує чутливістю та емоціями хлопчиків.

Порада № 3. Якщо ви хочете обговорити серйозне питання, робіть щось разом

У той час як дівчатка легко відкривають своє серце при особистій розмові з батьками, хлопчики часто мовчать і замикаються в собі. Але як тільки батьки починають робити з ними щось разом, наприклад, майструвати або грати в настільну гру, ті ж хлопчики дивовижним чином змінюються й відкривають про себе практично все.

Розмова віч-на-віч може представляти для хлопчика загрозу конфронтації. Якщо ви хочете обговорити з вашим сином щось серйозне, спробуйте зробити це під час спільної роботи, гри чи прогулянки. Ви здивуєтеся, з якою легкістю пройде розмова.

Порада № 4. Іноді хлопчика треба просто обійняти

Іноді теплі, тривалі й міцні обійми можуть змінити поганий настрій і неконструктивне ставлення набагато сильніше, ніж слова. Хлопцям іноді складно вербалізувати свої проблеми. Тому вам варто звертати особливу увагу на мову їхнього тіла (жести й пантоміміку); і наступного разу, коли ваш хлопчик стане колючим, мов їжак, опустіться на рівень його зросту й розкрийте перед ним свої обійми.

Застосовуйте цей прийом досить часто й не припиняйте його використовувати навіть тоді, коли ваш син подорослішає. Останні дослідження свідчать про те, що хлопчики потребують заспокійливих дотиків у два-три рази більше, ніж дівчатка.

У той час як маленькі хлопчики, потребуючи додаткової підтримки, можуть відкрито вимагати обіймів від своїх батьків, хлопчики у віці 12-ти років і старше можуть соромитись таких прохань, не зважаючи на те, що вони все ще потребують підбадьорливих фізичних дотиків своїх тата й мами. Тому зробіть обійми звичкою просто зараз: обійми для всіх – для великих і маленьких.

Порада № 5. Дайте хлопчикам право зробити помилку

У батьків є велика спокуса втручатися щоразу, коли вони бачать, що дитина відчуває труднощі або готова зробити помилку. Але краще, що вони можуть зробити як батьки, – відступити та утриматись від дій.

Дозволяючи вашим синам робити помилки та вчитись на них, ви даєте їм безцінний урок, який допоможе їм розвинути впевненість у собі і, як наслідок, стати сильніше та здатними до всебічного розвитку.

Замість того щоби тримати дитину щоразу, коли вона підіймається на ігровий снаряд, і допомагати їй знайти точку опори, батьки можуть відступити на безпечну відстань і дати дитині можливість здійматися самій, дозволяючи їй відчути можливості свого тіла. У цьому випадку малюк відчує невимовну радість, бо йому вдасться досягти вершини без сторонньої допомоги.

Для дітей старшого віку така тактика може відображатись на їхній соціальній взаємодії. Замість того щоби втручатись у ситуацію, коли інша дитина штовхає вашого сина на дитячому майданчику, постійте осторонь і поспостерігайте за тим, як він упорається сам. Ви здивуєтесь тому, наскільки добре ваш хлопчик зможе вирішити цю проблему без вашої допомоги.

 


Ідеї для підготовки малюків до дитячого садка

У цій статті даються ті прості поради, до яких батьки можуть звертатися щодня, які допоможуть підготувати дитину до перебування в дитячому садку, до успішного набуття нових знань та спілкування з іншими дітьми навіть без відриву від повсякденних турбот.

1. Читайте вашій дитині щодня. Знайдіть книги з простими та зрозумілими історіями й допоможіть їй замислитись над тим, що вона бачить на картинках і чує в сюжеті оповідання. Порозмовляйте з дитиною про те, що сталось на різних етапах розповіді. Якщо необхідно, уточніть і роз'ясніть їй деякі нюанси сюжету.

2. Грайте у гру «Що за звук», і нехай ваша дитина спробує вгадати, звідки виходить цей звук, що його видає і за рахунок чого.

3. Придумайте якихось героїв і кожний грайте свою роль. Ви й ваша дитина можете сміливо претендувати на те, щоб «бути» ким завгодно!

4. Нехай під час купання, обіду або в будь який інший час ваша дитина придумає й розповість вам цікаву історію.

5. Грайте на вулиці! Бігайте, стрибайте, грайте у класики, хованки чи в м'яча.

6. Зробіть щось разом за допомогою ножиць і клею. Із взуттєвої коробки можна виготовити ляльковий будиночок або «автомобіль». Зі старих шкарпеток виходять кумедні маріонетки. Велика картонна коробка може стати для них сценою.

7. Нехай ваш малюк допоможе вам по господарству, використовуючи віник, ганчірку для протирання пилу, поллє квіти або розсортує за кольорами свої шкарпетки для прання. Таку роботу можна перетворити на кумедний спосіб навчитися чогось корисного.

8. Зробіть музичні інструменти і грайте на них. Використовуйте паперові рушники (для шелесту), старі каструлі, пластмасові відра, бляшані банки (без гострих країв), картон і ще що-небудь, з чого можна отримати звук. Грайте разом під звучання пісні по радіо чи влаштуйте свій власний маленький «концерт».

9. Під час прогулянки або походу в магазин допоможіть дитині озирнутися навколо й почати досліджувати навколишній світ. Поспостерігайте за великими машинами на будівництві й порозмовляйте з дитиною про те, що вони роблять і для чого створені. Нехай вона відчує на дотик кору різних дерев. Порахуйте кількість пелюсток на квітці й порозмовляйте про те, чим відрізняються один від одного різні птахи. Звертайте увагу на все, що потрапляє в поле зору дитини.

10. Намагайтеся дотримуватись одного й того ж часу для прийому їжі та перекусів, нехай ваша дитина росте, харчуючись за продуманим графіком. Давайте здорову їжу не тільки дитині, а й їжте її самі як приклад для свого малюка.

11. Звертайте увагу на зір вашої дитини. На перший погляд здається, не просто зрозуміти, що маленька дитина має проблеми із зором. Звертайте увагу на такі непрямі ознаки: чи спотикається вона, мружиться чи підносить книги занадто близько до обличчя. Якщо ви вважаєте, що проблема все-таки існує, покажіть дитину окулісту.

12. Чітко та зрозуміло розкажіть своєму малюку про те, якої поведінки ви від нього очікуєте (і вдома, і в дитячому садку, і під час ігор з дітьми на майданчику). Наприклад, треба завжди казати «будь ласка» і «дякую», тримати дорослого за руку при переході через вулицю, не розмовляти з незнайомими людьми, правильно поводитися з іграшками, проявляти повагу до старших тощо.

13. Дайте вашій дитині можливості грати як самій, так і з іншими дітьми. Організовуйте ігровий час, запрошуючи малюків у гості до вас додому.

14. Використовуйте ляльок, щоб навчити вашу дитину піклуватися про іншу людину або просто проявляти небайдужість та увагу. Скажіть про ляльку: «Ой, дитинка плаче. Я думаю, їй треба поміняти підгузок», і покажіть дитині, що саме треба зробити для цього.

15. Уявіть, ніби ви два старих друга, які давно не бачились, а зараз зустрілися й вирішили посидіти в кафе, випити по чашці кави. Накрийте стіл, сядьте й почніть розмову. В ігровій формі ви можете сказати, наприклад, так: «Давно не бачились! Розкажи мені свій найсмішніший випадок за тиждень» або «Що цікавого ти дізналася вчора від своїх маленьких друзів?».

16. Грайте в ігри зі скакалкою. Покладіть її прямо на землю й попросіть дитину уявити, ніби вона ходить у цирку по канату. Можете покрутити її над землею, а дитина в цей час буде через неї стрибати. Потім покладіть її у вигляді кола й попросіть дитину стрибати то в коло, то з нього спочатку двома ногами, а потім на одній ніжці. Ви можете разом придумати якісь нові трюки.

17. Уявіть, ніби ви в ресторані, де по черзі приймаєте один в одного замовлення.

18. Розкажіть дитині про основні покажчики на дорозі, про пішохідний перехід, знаки зупинки, маркування на коробці від пластівців тощо.

19. Допоможіть дитині краще вивчити звуки й літери. Грайте в такі ігри, як «Що починається з літери «м»?» або «Що закінчується на літеру «т»?».

20. Попросіть дитину розповісти вам про те, що хороше й цікаве вона зробила сьогодні та що було найбільш пізнавальним. Уважно слухайте її та проявляйте щиру зацікавленість.